Про нас

Музей Митрополита Андрея Шептицького — це простір пізнання української історії, ідентичності та духовних цінностей через життя і спадщину одного з найвизначніших провідників України. Відкритий у 2020 році у стінах колишнього монастиря отців Реформатів, музей постав із багаторічної праці о. д-ра Севастьяна Дмитруха, який зібрав понад 500 особистих речей Митрополита Андрея та унікальні свідчення про його життя і служіння. Багато з цих реліквій у часи підпілля УГКЦ вірні Церкви жертовно переховували, ризикуючи власною свободою та життям. Через автентичні експонати, людські історії та живу пам’ять музей відкриває постать Митрополита Андрея як духовного провідника, мислителя й морального авторитета українського народу. Це місце, де минуле допомагає осмислити сучасність і надихає творити майбутнє України.

Історія музею

У 1630 р. на цьому місці був деревʼяний монастир й рівночасно деревʼяний костел під назвою св. мчч. Роха і Себастьяна. Деревʼяні костел і монастир простояли до війни 1648 р. У цьому році, під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького, вони згоріли. Новий мурований монастир почали будувати у 1656 р.
У 1783 р. австрійська влада провела касацію монастиря Реформатів, а келії передали Сестрам Милосердя для утримання дитячого притулку, монастиря та шпиталю, розташованих у східній частині території комплексу. Сиротинець, котрий провадили сестри Милосердя, функціонував до 1939 р. У 1950-1970-х рр. приміщення сиротинця слугувало трудовою колонією для неповнолітніх дівчат. Від 1968 р. усі корпуси та територія комплексу колишнього монастиря сестер Милосердя використовувались школою міліції, а нині – Львівським державним університетом внутрішніх справ.
У 2020 р. приміщення першого поверху келій були відреставровані та адаптовані під музей Митрополита Андрея Шептицького. Засновником та директором музею, який знаходиться у приватній власності Львівської митрополії УГКЦ, є д-р о. Севастьян (Степан Дмитрух). О. Севастьян є знаним колекціонером та опікуном предметів сакрального мистецтва, а також частини речей митрополита Андрея Шептицького. Саме його колекція експонатів, яку він збирає десятиліттями, стала основою для музею. Зараз відбувається активне відновлення інших частин монастирського комплексу, опис архівних одиниць, робота реставраційних майстерень та проведення тимчасових виставок.
Історія колекції музею тісно пов’язана з особистою ініціативою та тривалою працею о. Севастіяна Дмитруха, який власноруч збирав усі експонати, що нині складають основу музейного фонду. Колекція поєднує в собі предмети сакральної спадщини, а також речі, які пов’язують із постаттю митрополита Андрея. Частина з них — це об’єкти, які люди зберігали, щиро вірячи в їхню автентичність і належність самому Шептицькому.
Незалежно від ступеня історичної достовірності, ці речі мають високу символічну цінність і свідчать про народну пам’ять, пошану й тривале зацікавлення його постаттю. Завдяки цій унікальній колекції та особистим історіям людей, які зберігали й передавали ці речі, музей отримав можливість запропонувати нову інтерпретацію спадщини Митрополита Андрея. Ці предмети не лише формують матеріальну основу експозиції, а й відкривають простір для осмислення народної пам’яті, віри й поваги до його постаті. Відтак музей перебуває в процесі оновлення та трансформації — він реформується у Музей Пам’яті Митрополита Андрея, щоб глибше, сучасніше й більш осмислено говорити про його роль у духовному, культурному й національному житті України.

Місія

В цей складний час війни українське суспільство потребує опори і розуміння, хто ми. Місія музею Митрополита Андрея Шептицького — бути простором пізнання української історії та національної ідентичності через постать Митрополита Андрея — духовного провідника, мислителя, мецената й морального авторитета, який понад сорок років очолював УГКЦ в один із найскладніших періодів української історії. Через вивчення його діяльності, вчинків і думок, через споглядання та доторк до речей, які йому належали, через живі історії, спогади сучасників і свідчення людей, що були поруч із ним, музей відкриває можливість глибше осмислити наше минуле, зрозуміти витоки української духовності, культури та державницької традиції. Пізнаючи постать Митрополита Андрея, ми маємо нагоду не лише переосмислити власну історію, а й віднайти цінності, які формують нас сьогодні: гідність, відповідальність, жертовність, віру, любов до людини та України. Музей покликаний стати місцем пам’яті, діалогу й натхнення, де історія допомагає сучасникам краще зрозуміти себе та своє майбутнє. Концепція експозиції музею Митрополита Андрея Шептицького Експозиція музею побудована як шлях пізнання живої особистості Митрополита Андрея — не міфу, а реальної людини зі складними виборами, сумнівами, духовною глибиною та масштабним впливом на українське суспільство. Через факти його життя, тексти, речі та свідчення — музей відкриває актуальність його ідей для сучасної України, що переживає час випробувань. Центральною ідеєю є поєднання духовності та суспільної відповідальності як основи формування свідомої нації. Експозиція складається з тематичних блоків, які відвідувач проходить послідовно або в діалогічному сприйнятті:

«Витоки» — родина, дитинство, формування особистості та історичний контекст епохи.
«Шлях покликання» — духовний вибір, монаше життя, становлення як церковного лідера.
«Митрополит і Церква» — реформи духовенства, розвиток УГКЦ, чернецтво, богословська освіта.
«Митрополит як провідник народу» — суспільне служіння, пастирські послання, моральне лідерство.
«Просвітництво і освіта» — формування свідомого суспільства, підтримка шкіл, молоді та інтелігенції.
«Мистецтво і культура» — меценатство, іконопис, підтримка українського сакрального мистецтва.

Експозиція побудована як послідовне занурення: від історії людини — до розуміння її ідей, від біографії — до цінностей, від минулого — до сучасності та майбутнього. Кожен блок поєднує автентичні експонати, цитати з послань, документи, інсталяції та мультимедійні елементи, що створюють ефект живої присутності історії. Музей не лише розповідає про Митрополита Андрея Шептицького, а формує простір для внутрішнього діалогу відвідувача з його спадщиною та власною відповідальністю перед суспільством.